Ἡρακλῆς

Grego Antigo

Substantivo

Ἡρακλῆς próprio masculino

Etimologia

De Ἥρα (Í̱ra, “Hera”) + κλέος (kléos, “glória”).

Pronúncia

AFI: /hɛːraklɛ́ː̀s/ (Clássico).
AFI: /heːraklˈeːs/ (Koiné).
AFI: /iraklˈis/ (Bizantino).

Termos derivados

Ἡράκλειος (I̱rákleios)
Ἡράκλεια (I̱rákleia)
Ἡράκλειαι (I̱rákleiai)
Ἡράκλειον (I̱rákleion)

Ἡρακλείδης (I̱rakleídi̱s)
Ἡρακλεώτης (I̱rakleó̱ti̱s)
Ἡρακλεῶτις (I̱rakleó̱tis)
Ἡράκλανον (I̱ráklanon)